Чорнобиль з пам'яті не стерти
Сьогодні у бібілотеці -філії 14 МЦБС відбувся тематичний вечір-спілкування з учасником – ліквідатором на Чорнобильській АЕС Григорієм Колосовським – одним з найактивніших читачів нашої бібліотеки.
Про ці події багато сказано, написано і знято. Для сучасної молоді Чорнобиль є лише історичною датою. Але нам дуже важливо пам'ятати й усвідомлювати, на яку самопожертву йшли люди, котрі опинилися на атомній електростанції після вибуху. Ризикуючи життям та здоров’ям, вони героїчно виконували свій обов’язок – захищали людство від подальшого розповсюдження радіації.
У 1987 році, через півроку після аварії Григорій Дмитрович пішов добровольцем боронити світ від неконтрольованого атому. А сьогодні він є одним з небагатьох живих свідків тієї далекої трагедії.
( На цьому фото Григорій Дмитрович зі своїми побратимами, які, на жаль, сьогодні вже всі відійшли у вічність...)
«Ми всі сьогодні є свідками жорстокої війни в Україні. Ми бачимо результати страшної зброї, що використовує ворог. Тоді ж, ми не могли бачити свого ворога, бо він для нас невидимий. А полягло людей і тоді немало, і втрати для всього людства просто колосальні» - ділиться спогадами ліквідатор.
Ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Ціною власного життя та здоров’я, без вагань та роздумів, вони боролися зі страшним лихом. Усвідомлюючи складність ситуації, ступили назустріч неприборканому атому і зберегли життя мільйонів людей не лише в Україні, а й на всій землі.
Завершився захід словами Ліни Костенко:
Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
